Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.
налаштовувати — I = налаштувати (на що й без додатка викликати в кого н. певний настрій, стан), настроювати, настроїти, налагоджувати, налагодити (до чого, на що), наладжувати, наладити (до чого, на що); схиляти, схилити (до чого), сприяти (чому викликати певний … Словник синонімів української мови
налаштовувати — дієслово недоконаного виду … Орфографічний словник української мови
налагоджувати — I = налагодити 1) (створювати умови для нормальної діяльности, функціювання чого н.), наладжувати, наладити; організовувати, організувати (забезпечувати чітку діяльність, чітке функціювання чого н.); нормалізувати (доводити до певної норми,… … Словник синонімів української мови
настроювати — I = настроїти (музичний інструмент), налаштовувати, налаштувати, налагоджувати, налагодити, наладжувати, наладити, ладити, ладнати, направляти, направити; наструнчувати, наструнчити (струнні інструменти) II ▶ див. налагоджувати I, 2),… … Словник синонімів української мови
налаштовування — я, с. Дія за знач. налаштовувати … Український тлумачний словник
налаштувати — див. налаштовувати … Український тлумачний словник
обладнувати — ую, уєш, недок., обладна/ти, а/ю, а/єш, док., перех. 1) Споруджувати, ладнати що небудь, пристосовуючи для певної мети. Обладнати гавань. || Готувати, налаштовувати, забезпечуючи необхідним спорядженням; опоряджати. || рідко. Те саме, що… … Український тлумачний словник
опоряджати — а/ю, а/єш і рідко опоря/джувати, ую, уєш, недок., опоряди/ти, джу/, ди/ш, док., перех. 1) Давати лад чому небудь; упорядковувати. 2) Готувати, налаштовувати що небудь. || Прибирати що небудь, надаючи впорядкованого вигляду. || Поправляти що… … Український тлумачний словник
поряджати — а/ю, а/єш, недок., поряди/ти, ряджу/, ря/диш, док., діал. 1) перех. і неперех. Порядкувати. 2) перех. Налаштовувати, споряджати що небудь, готуючи до роботи, в дорогу і т. ін. 3) перех. Наймати, підряджати кого небудь … Український тлумачний словник
споруджувати — ую, уєш і рідко споруджа/ти, а/ю, а/єш, недок., споруди/ти, руджу/, ру/диш, док., перех. 1) Будувати, зводити що небудь (перев. велике, складне). || розм. Робити, виготовляти що небудь перев. ручним способом; майструвати. 2) розм., рідко. Збирати … Український тлумачний словник
